У суспільстві ставлення до самогубців було і залишається складним і неоднозначним. Хтось бачить у такому відчайдушному вчинку прояв прихованої хвороби, інші гріховну малодушність або, навпаки, силу духу. Проте варто зауважувати, що йде мова про дітей і потрібно заглянути в «незрілу» душу, щоб не дати шансу суїциду.

Для підвищення самооцінки (фактор, який перш за все впливає на світогляд дитини)варто застосовувати заходи:

  1. постійно підкреслюйте усе добре й успішне, властиве вашій дитині;
  2. не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні та житті;
  3. демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова. Дитина повинна дійсно відчувати, що її дійсно люблять.
  4. сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є – за те, що вони є, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени.
  5. підтримуйте самотні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її за те, що шлях до підвищення її самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини.
  6. слід тактовно і розумно підтримувати усі ініціативи своєї дитини, спрямовувати до підвищення самооцінки дитини, особистісного зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності.

У випадку виявлення суїцидальних тенденцій:

  1. залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;
  2. дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить створити довірчі, чесні стосунки;
  3. важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є в вашому голосі переживання за дитину.

Куликов Л.В. «Психогігієна особистості. Питання психологічної стійкості і психопрофілактики»