«ТРИВОЖНІСТЬ»

Тривожність – це симптом, який характеризується постійним підвищеним хвилюванням, боязню перед виконанням певних завдань чи дій, не дивлячись, що вони виконуються вперше чи постійно.

Діти з підвищеною тривожністю набагато частіше впадають в стан неспокою. У них частіше, ніж у інших дітей, трапляються страхи, в тому числі і нав’язливі (фобії ). Наприклад, знаходячись в дитячому садку, дитина може не віднаходити собі місця через тривогу про те, “чи все гаразд вдома?”.

Підвищена тривожність у дошкільнят в більшості випадків поєднується з іншими психологічними проблемами. Дуже часто такі дітлахи страждають низьким рівнем самооцінки. У колективі однолітків вони займають другорядні ролі, або стають замкнутими в собі, і вважають за краще грати окремо від інших.

Звичайно дорослі характеризують тривожних дітей, як скромних, соромливих, хвалять їх за хорошу поведінку і ставлять у приклад іншим, більш непосидючим одноліткам. При батьках, педагогах та інших людях дитина з підвищеним рівнем тривожності поводиться скромно і стримано, зазвичай намагається не робити зайвих рухів і не привертати до себе уваги, воліє не зустрічатися поглядом з дорослими, а дивитися в підлогу.

При високій тривожності у дошкільнят часто зустрічаються неврози, які проявляються в різних нав’язливих думках і рухах, фобіях. Всі ці дії працюють для дитини, як ритуали: вони допомагають зняти емоційне напруження, тривожність, і на певний час заспокоїтися.

Можна виділити дві основні групи причин виникнення тривожності:

1. Стан самої дитини. Наслідками високої тривожності є такі чинники, як: спадкові особливості нервової системи та характеру дитини: якщо батьки страждають підвищеним рівнем тривожності, то дитина може перейняти цю рису; родові травми; інфекції та інші захворювання, які перенесла новонароджена дитина; хвороби, які мати перенесла під час вагітності; ураження нервової системи плода і дитини до, під час і після пологів.

2. Зовнішні обставини. Йдеться про атмосферу в сім’ї і способі виховання дитини. Підвищена дитяча тривожність може виникати через гіперопіку, коли батьки зовсім позбавляють дитину самостійності та свободи вибору, або, навпаки, відторгнення, коли дитина є небажаною і згодом відчуває відсутність турботи і неприйняття з боку батьків.

Підвищена тривожність у дитячому віці є благодатним ґрунтом для розвитку неврозів: істеричного, неврастенічного, нав’язливих думок, рухів, страхів.

Підлітковий вік – переломний, перехідний. Мабуть, це сама велика перебудова, яку відчуває організм людини в процесі життя, в усіх відношеннях.

Підліткова тривожність зазвичай викликана наступними факторами:

1. Гормональна, фізіологічна перебудова організму. Це стрес для всіх органів і систем, у тому числі і нервовою. Наприклад, в головному мозку юнаків і дівчат вперше з’являються рецептори, чутливі до дії статевих гормонів. У підсумку виникають зовсім нові емоції і відчуття, які до цього були відсутні.

2. Підлітковий вік – це поступове набуття незалежності і необхідність самостійно приймати рішення, робити вибір. Для дитини це – справжнє випробування. Звичайно чим ширше і відповідальніше життєвий вибір – тим більше ця ситуація схиляє до підвищення рівня тривожності.

3. Відбуваються зміни і в колективі. Підлітки схильні негативно ставитися до ” білих ворон “, в їхніх взаєминах часто має місце агресія і різкі оцінки.

4. Підлітковий ідеалізм – прагнення, яке обумовлює собою дуже високий рівень потреб і вимог юнаків і дівчат.

5.  Періоди надмірної товариськості, які потім змінюються депресією і замкнутістю, неврозами, емоційними  перепадами.

Основні стратегії роботи з тривожною дитиною:

1)    Остерігайтеся видів роботи пов’язаних з суперництвом чи швидкістю.

2)   Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.

3)   Допомагайте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так щоб вона розуміла за що.

4)   Частіше звертайтеся до дитини за іменем.

5)   Показовий зразок впевненої поведінки, намагайтесь стати прикладом для дитини.

6)   Не виставляйте до дитини високих вимог.

7)    Будьте стабільними у вихованні дитини.

8)  Намагайтесь робити дитині, як найменше зауважень.

9)   Застосовуйте покарання лише в крайніх випадках.

10)    Не принижуйте дитину під час покарання.

Рекомендації подолання тривожності:

  1. Спілкуючи з дитиною, не підривайте авторитет інших значущих дорослих.
  2. Будьте поступові у своїх діях, не карайте за те, що вчора дозволяли.
  3. Довіряйте дитині, будьте з нею відвертою та сприймайте її такою якою вона є.
  4. Зважайте на можливості дитини, не вимагайте від неї такого, що вона не зможе зробити.