Агресія в тій чи іншій мірі властива кожній людині, тому що вона є інстинктивною формою поведінки, основною метою якої є самозахист і виживання у світі. Тут важливо зробити акцент на тому, що дорослим ні в якому разі не можна придушувати агресію своїх дітей, тому що агресія – це необхідне і природне для людини почуття. Заборона або силове придушення агресивних імпульсів дитини дуже часто може призвести до аутоагресії (тобто шкода буде наноситись самому собі) або перейти в психосоматичний розлад.

Батькам важливо навчити дитину не придушувати, а контролювати свою агресію; відстоювати свої права та інтереси, а також захищати себе соціально доступним способом, не порушуючи при цьому інтересів інших людей і не завдаючи їм шкоди.

Як потрібно поводитися батькам при проявах їхніми дітьми агресивної поведінки

  1. По-перше, з боку батьків необхідний прояв безумовної любові до дитини в будь-якій ситуації. Не можна допускати висловлювань, на зразок таких: «Якщо ти себе так будеш поводити, то мама з татом тебе більше любити не будуть!». Не можна ображати дитину, обзивати її.
  2. Батьки, якщо не хочуть, щоб їхні діти були забіяками, самі повинні контролювати власні агресивні імпульси. Треба завжди пам’ятати, що діти навчаються прийомам соціальної взаємодії, перш за все, шляхом спостереження за поведінкою оточуючих людей (в першу чергу, батьків).
  3. Як уже згадувалось на початку, ні в якому разі не можна придушувати прояви агресії дитиною, інакше пригнічені агресивні імпульси можуть завдати серйозної шкоди її здоров’ю. Навчіть її висловлювати свої ворожі почуття соціально прийнятним способом: словом або в малюнку, ліпленні чи за допомогою іграшок, або дій, нешкідливих для оточуючих, у спорті.
  4. Якщо дитина вередує, злиться, кричить, кидається на вас з кулаками – обійміть її, притисніть до себе. Поступово вона заспокоїться. З часом їй потрібно буде дедалі менше часу, щоб вгамуватися.

Крім того, такі обійми виконують декілька важливих функцій: для дитини це означає, що ви здатні витримати її агресію, а, отже, її агресія може бути стримана і вона не зруйнує те, що любить; дитина поступово засвоює стримуючу здатність і може зробити її внутрішньою і, таким чином, контролювати свою агресію самостійно.

Пізніше, коли малюк заспокоїться, ви можете поговорити з ним про його почуття. Але ні в якому разі не варто читати моралі в такій розмові, просто дайте зрозуміти, що готові його вислухати, коли йому погано.

  1. Розмовляти з дитиною про її вчинки треба без свідків (родичів, інших дітей та ін.). У бесіді намагайтеся використовувати менше емоційних слів (соромно та ін.).
  2. Треба унеможливити ситуації, що провокують негативну поведінку дитини.
  3. У боротьбі з агресією можна вдатися до допомоги казкотерапії. Коли маленька дитина починає виявляти ознаки агресивності, складіть разом з нею оповідання, в якому ця дитина буде головним героєм. Використовуючи малюнки, вирізані з журналів, або фотографії самої дитини, створіть ситуації, в яких дитина поводиться гідно і заслуговує на похвалу. Поговоріть з малюком у той момент, коли він спокійний, не нервує. Коли у дитини емоційна криза, заспокоїти її нелегко.
  4. Треба надавати можливість дитині отримати емоційну розрядку в грі, спорті і т.д. Можна завести спеціальну «сердиту подушку» для зняття стресу. Якщо дитина відчуває роздратування, вона може побити цю подушку.

Батькам важливо пам’ятати наступне: агресія – це не тільки деструктивна поведінка, що заподіює шкоду оточуючим, приводячи до руйнівних і негативних наслідків, але також це ще й величезна сила, яка може служити джерелом енергії для більш конструктивних цілей, якщо вміти нею управляти. І завдання батьків – навчити дитину контролювати свою агресію і використовувати її в мирних цілях.