Обдаровані діти – це потенціал нації. Здібності дитини не залежать від соціального чи матеріального.

Ми часто запитуємо себе: «Яку дитину можна вважати обдарованою?». Обдарованість – це що? Обдарованість–це природній та творчий потенціал, який може виявитися у людини в будь-які роки її життя. В одних талант прокидається дуже рано, в інших він пробуджується в юності чи зрілому віці. Обдаровані діти народжуються у всіх верствах населення, незалежно від статусу батьків.

Обдаровані діти здібні до абстрактного мислення і мають виняткову здатність доводити власні висновки. Найчастіше тяжіють до спілкування з батьками або з більш інтелектуально розвиненими однолітками чи зі старшими за віком дітьми.

Характерні особливості обдарованих дітей:

  • Висока пізнавальна активність і розвинений інтелект, що виходить за межі вікових особливостей;
  • Багата фантазія, творчість, винахідливість, емоційна безпосередність, розвинене почуття гумору, гостра реакція на несправедливість;
  • Високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність.

Якщо в дитини виявляються інтелектуальні чи математичні, моторні або образотворчі здібності, вчитель мусить звернути на це увагу батьків, порадити їм створювати умови для розвитку здібностей дитини. Це може бути індивідуально посилена програма навчання, підбір відповідної літератури і цілеспрямована робота з поглиблення знань і інтересів.

Обдарована дитина вражає дорослих високою обізнаністю, кмітливістю, певними успіхами в засвоєнні знань, випереджаючи в цьому своїх ровесників.

ЯК ПОТРІБНО ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ?

  • Зрозуміти та усвідомити її неординарність;
  • Не ігнорувати унікальність потенціалу;
  • Створити умови для заохочення таланту;
  • Не проектувати на обдаровану дитину власних захоплень та інтересів;
  • Не змушувати надмірно захоплюватись улюбленою справою і не перевантажувати;
  • Створити сферу творчості, не гасити інтерес;
  • Учити терпіння, заохочувати за всі старання;
  • Тактовно, делікатно допомагати;
  • Учити програвати і не сприймати будь-яку невдачу як трагедію;
  • Робити все можливе, аби дитина не занижувала свою самооцінку і водночас не виставляла надмірної обдарованості напоказ;
  • Не прославляти її над іншими дітьми в сім’ї;
  • Якомога більше уваги приділяти фізичній активності;
  • Якомога більше уваги приділяти фізичній активності;
  • Ураховувати індивідуальність.

Як не слід поводитися батькам:

  1. нехтувати здібностями чи надмірно підносити їх;
  2. карати за допитливість або настільки заохочувати, що це може призвести до зриву;
  3. драматизувати невдачі;
  4. вважати, що з дитиною не пощастило, і постійно їй цим дорікати.

Журнал «Психолог», №22-23, 2002 р.