ПОРТРЕТ. ПОЕТИЧНЕ ЗВУЧАННЯ ЖАНРУ У ФОРМАХ ТА ВИДАХ.

Фотопортрет – одна із важливіших форм зображення людини. Якісно виконаний портрет передає багато інформації про людину, яка фотографується – особливості зовнішності, положення в суспільстві та, окрім візуальної характеристики, дозволяє побачити у рисах конкретної особистості образ-тип, який персоніфікує групу людей певної соціальної категорії. Такий знімок показує типове через індивідуальне, розкриває зовнішнє через внутрішнє.

Звісно, внутрішній світ людини завжди складає основний зміст фотопортрета. Навіть найпростіший студійний знімок може розкрити характер та глибину душі людини, яка яскраво проявляється у погляді та виразі  обличчя людини. Певний психологічний стан зображуваної людини може послугувати для окремої  теми. Саме ці мотиви лежать в основі сюжетних портретів з абстрактними назвами на зразок: «Відпочинок», «Роздуми», «Мрії» та ін.

Фотографія фіксує і поведінку людей: вони проявляють себе у манері тримати поставу – позі, міміці, жестах.

Художні фотопортрети поділяються на індивідуальні та групові.

                          

Індивідуальні, у свою чергу, розподіляються на головні, погрудні, поясні, поколінні та ростові.

В індивідуальних портретах враховується поворот голови і положення тулуба. Портретований може перебувати фронтально до апарату (анфас), або на три чверті до нього (труакар), або боком (профіль).

Масштаб основного об’єкта зображення зумовлюють плани – великий, середній і загальний. Фотопортрет великого плану фіксує особливості форми обличчя, передає його вираз, міміку, посмішку. В знімку середнього плану акцент зміщується на позу і жест – на рух всієї фігури. Нарешті, загальний план показує людину в навколишньому середовищі (інтер’єрі або пейзажі).

У практиці фотографування утвердилася також класифікація, яка виходить із прийомів отримання знімка. Розрізняють портрети: репортажний, який виключає інсценування, і поставлений, тобто підготовлений.

Своєрідним видом фотографічного зображення є також автопортрет.

Взагалі, віднайти чітку класифікацію видів фотопортрета досить непросто. Наприклад, портрет на замовлення, пікторальний (з врахуванням точки зору живопису), студійний. Якщо не прив’язуватись до якоїсь конкретної основи, то портрети умовно можна поділити на декілька підвидів.

1. Класичний фотопортрет. Представляє собою плечовий або поясний портрет з класичними постановками освітлення, стандартними позами та положенням рук.

2. Концептуальний фотопортрет. Об’єкт, що фотографується, подається в певному образі, який передає задум зйомки.

3. Іміджевий фотопортрет. Відображає статус, характер діяльності, переконання людини для передачі їх публіці. Часто затребуваний у політиків, громадських діячів, керівників. Як правило, демонструє людину у найкращому вигляді.

4. Романтичний фотопортрет. Використовуються відповідні реквізити для створення ніжного, романтичного образу.

5. Корпоративний фотопортрет. Представляє собою зйомку співробітників якоїсь компанії. Наприклад, для рекламних буклетів, постерів і таке інше.

6. «Fashion» фотопортрет. Представлення образу в стилі fashion. Застосовується в модельному та шоу-бізнесі для створення портфоліо, модних каталогів, журналів.

7. Репортажний фотопортрет. Використовується для створення звіту про якусь подію, явище або людину. Як приклад, весільна фотосесія або фотосесія з показу мод – типовий варіант репортажної зйомки.

8. Натурний фотопортрет. Фотозйомка на природі без використання додаткових джерел світла.

9. Жанровий фотопортрет. Фотографування людини на робочому місці або в іншій звичній обстановці.

При зйомці портретів рекомендується  використовувати довгофокусну оптику і відходити подалі від об’єкту. Можна також робити фото зблизька ширококутним об’єктивом, але він у значній мірі спотворює геометрію зображення, наприклад, скорочує ноги, збільшує розмір голови тощо.

Ідеї для фотопортрету, які можна використати:

– підсвітка волосся моделі (контрове світло);

– незвичні пози;

– особливості культури народу;

– відбиття від поверхні;

– тіні на фоні;

– кадрування;

– рух у кадрі;

– ракурс та точка зйомки;

– використання експозиції з недотримкою та перетримкою;

– у фокусі чи не у фокусі певні об’єкти у кадрі;

– кольори;

– реквізити;

– застосування Photoshop.

Кожний фотограф знає, що світло – це головний інструмент у створенні добротного і виразного портрета. Різноманітні схеми освітлення дозволяють урізноманітнити портретне портфоліо, дають  можливість ефективніше реалізувати творчі портретні задумки та ідеї.

В класичній портретній фотозйомці є декілька нюансів, які необхідно постійно контролювати, щоб отримати чудовий портрет: співвідношення світла і тіні, освітлення об’єкту, розміщення обличчя, а також кут зору.

Розповсюдженою у зйомці фотопортрета є так звана схема «світло Рембрандта». Знаменитий нідерландський живописець Рембрандт в переважній більшості портретів використовував світло, яке на темній стороні обличчя створювало під оком тінь у вигляді перевернутого трикутника.  Високий контраст між світлом і тінню є ключем для передачі об’єму. Художник вважається майстром роботи зі світлом і тінню, тому його методи скопійовані для роботи з портретною фотографією. Заповнююче освітлення можна не використовувати, якщо бажано отримати контрастний світлотіньовий рисунок. Якщо ж тіні на фотографії занадто глибокі, то можна їх пом’якшити заповнюючим світлом. При цьому джерело заповнюючого світла розташовується поряд з фотокамерою.

Високий і низький ключі – творчі прийоми у фотографії. Технічно «світлий ключ» у фотографії використовується для позначення сюжетів, знятих у світлій тональності. Термін «низький ключ», навпаки, використовується для позначення фотографій, знятих у темній тональності. Високий ключ часто застосовують , щоб підкреслити цнотливість, простоту і легкість. До числа таких сюжетів входять романтичні образи, фотографії дітей, а також зимові чи туманні пейзажі. Високий ключ у фотографії можна використовувати для зйомки людей з проблемною шкірою, щоб приховати її дефекти.

Технічні поради:

1. Щоб досягнути необхідного ефекту – світлих тонів – необхідно використовувати предмети і об’єкти білого, світло-сірого чи пастельного кольорів, але не пересвічувати предмети. Пересвічування може призвести до втрати важливих деталей і об’єму фотографії.

2. Необхідно використовувати відбивачі (лайт-диски) для заповнення світлом всіх тіньових областей об’єкту зйомки.

3. Додатковий ефект створює мала глибина різкості, контрове світло і незначне збільшення експозиції. При збільшенні експозиції необхідно уважно стежити за тим, щоб не було пересвічень.

Низький ключ застосовується, щоб підкреслити загадковість, таємничість і навіть небезпечність об’єкту. Прийом можна використовувати для передачі напруженої обстановки, туги, поганого настрою та неспокійного внутрішнього стану людини.

 

Технічні поради:

1. Для створення темної тональності використовують глибокі тіні, задньо-бокове освітлення, темний, не підсвічений фон і темний колір об’єктів зйомки.

2. Щоб злегка проявити деталі в глибоких тінях, рекомендується використати відбивач.

3. Якщо об’єкт зйомки не передає задумку автора, значить низький ключ – недостатньо темний. Тон фотографії необхідно затемнювати до тих пір, доки він не буде здаватись зовсім похмурим.

Мистецтво фотопортрета містить в собі величезну силу ідейно-образного впливу. Створювати твори глибокого змісту та  поетичного звучання – найважливіше завдання фотохудожників.

Легкої вам портретної зйомки!

116

Ви повинні бути Увійти щоб додати коментар.